Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2014 року Справа № 922/4272/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка"на рішеннягосподарського суду Харківської області від 11.03.2014р.та на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 10.06.2014р.у справі№ 922/4272/13 господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" в особі філії "Охтирський район електричних мереж"доТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка"простягнення 15975,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" в особі філії "Охтирський район електричних мереж" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову та уточнення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка" про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії від 15.04.2008р. № 3599 в сумі 15975,11 грн., що складається з боргу за активну електричну енергію за період з 12.01.2013р. по 11.02.2013р. в сумі 2871,74 грн. та боргу за втрати електричної енергії за період з 12.12.2012р. по 28.02.2013р. в сумі 13103,37 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.03.2014р. (суддя Макаренко О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2014р. (головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді Медуниця О.Є., Тихий П.В.) позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 2871,74 грн. заборгованості за активну електричну енергію та 4215,84 грн. заборгованості за втрати електричної енергії, в решті вимог - відмовлено.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості отриманої електричної енергії за договором від 15.04.2008р. № 3599, укладеним між сторонами та порушенням умов вказаного договору в частині оплати частки втрат електричної енергії в мережах основного споживача, які виникли внаслідок повного відключення струмоприймачів основного споживача -ПАТ "Нафтопроммаш".

Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати,а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, вимог п.3.3 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої Постановою НКРЕ від 04.05.2006р., Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 року, статей 32, 33, 35, 42 Господарського процесуального кодексу України та п.2, п.4 Постанови Пленуму ВСГУ від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення». При цьому скаржник наголошує на тому, що позивачем невірно визначено період нарахування та обсяг втрат електричної енергії та зауважує на про відсутності підстав для розподілення фактичних втрат електричної енергії в електричних мережах ПАТ "Нафтопроммаш" між субспоживачами, оскільки на початок січня 2013р. електричну енергію споживав основний споживач - ПАТ "Нафтопроммаш", що підтверджується актом від 11.01.2013р. Крім того, зазначає про безпідставність вимоги про стягнення боргу за активну електричну енергію за період з 12.01.2013р. по 11.02.2013р. в сумі 2871,74 грн.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 15.04.2008р. між ВАТ "Сумиобленерго" в особі Охтирського РВЕ, правонаступником якого є ПАТ "Сумиобленерго" в особі філії "Охтирський район електричних мереж" (постачальник) та ТОВ НВП "Енерготехніка" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 3599, за умовами якого постачальник зобов'язався продавати споживачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач зобов'язався оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі, згідно з умовами цього договору та додатками до договору, які є невід'ємними частинами договору.

Розділом 2 договору визначено, що протягом виконання даного договору, а також вирішення усіх питань, які не обумовлені даним договором, сторони зобов'язуються керуватися діючим законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (надалі - ПКЕЕ).

Умовами п. 2.2.3. договору сторони встановили обов'язок відповідача щодо оплати вартості електричної енергії відповідно до умов додатку № 4 до договору "Порядок розрахунків".

Додатковою угодою № 2 від 10.10.2011р. до договору про постачання електричної енергії від 15.04.2008 р. сторони внесли заміни в п. 5.2 основного договору, встановивши, що узгоджені обсяги споживання електричної енергії, оформлені додатком 1 є договірними. Визначення договірної величини споживання електричної енергії та її коригування здійснюється постачальником за процедурою, передбаченою ПКЕЕ.

Вказаний договір пролонговано на 2014р. (п.9.7.договору).

Згідно п. 1 додатку № 4 до договору про постачання електричної енергії від 15.04.2008р. № 3599, розрахунковим періодом вважається період часу з 12 числа місяця до 11 числа наступного місяця включно. Покази розрахункових засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку фіксуються споживачем 12 числа кожного місяця та оформлюються "Актом про обсяги переданої відповідачу (спожитої відповідачем) електричної енергії" у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони та надаються позивачу не пізніше наступного робочого дня.

Положеннями п. 2 додатку № 4 договору «Порядок розрахунків» визначено, що споживач до початку розрахункового періоду (до 12 числа), що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії. В день надання споживачем "Акту про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії" постачальник надає споживачу рахунок вартості фактично спожитої електроенергії. В разі неповної передоплати за минулий розрахунковий період, різниця між сумою передоплати та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Рахунки на оплату повинні бути оплачені до дати, вказаної в рахунку.

Відповідно до п. 7.9. договору, у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому, оформлюється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

На виконання п. 2 додатку № 4 до договору позивач виставив відповідачу рахунок № 89/12/2420 від 12.02.2013р. на оплату 2871,74 грн. за лютий 2013р. В підтвердження сплати заборгованості відповідач надав платіжне доручення від 15.02.2013р. № 11078 на суму 5550,00 грн., в якому зазначено призначення платежу: "сплата за активну енергію згідно договору № 3599 від 15.04.2008р., в тому числі ПДВ 925,00 грн."

Позивач відмовився зарахувати перераховану відповідачем суму в розмірі 5550,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за лютий 2013р. з посиланням на відсутність в платіжному дорученні періоду, за який здійснюється оплата, а відтак в силу п.7 договору зарахував вказані кошти в рахунок погашення існуючої заборгованості відповідача з найдавнішим терміном її виникнення, а саме: неоплачений залишок в розмірі 2263,20 грн. по рахунку від 12.11.2012р. № 89/12/20365 на суму 4573,69 грн., повністю по рахунку № 89/12/23031 на суму 3257,03 грн. та частково в сумі 29,77 грн. по рахунку від 25.01.2013р. № 89/12/860 на суму 16392,67 грн. Наведені обставини слугували підставою для звернення з боку позивача до стягнення 2871,74 грн. Відповідач проти зазначеної вимоги заперечує в повному обсязі з підстав на своєчасності та повноти сплати виставленого рахунку.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що задовольняючи вимоги про стягнення з відповідача 2871,74 грн. заборгованості за лютий 2013 року, суди не врахували вимоги п. 2 додатку № 4 до договору "порядок розрахунків" щодо умов 100% передплати, а відхиляючи як доказ платіжне доручення від 15.02.2013р. № 11078, не дослідили обставини наявності заборгованості відповідача, в рахунок якої, за твердженням позивача, були перераховані кошти за вказаним платіжним документом, докази на підтвердження існування такої заборгованості за попередні періоди, та не вказали періоди такої заборгованості.

Щодо стягнення з відповідача частки втрат електричної енергії за період з 12.12.2012р. по 28.02.2013р. в сумі 13103,37 грн. колегія зазначає наступне.

Між ВАТ "Нафтопроммаш", правонаступником якого є ПАТ "Нафтопроммаш" (основний споживач) та ТОВ НВП "Енерготехніка" (субспоживач) було укладено договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача від 31.03.2008 р. № 17.1 - ен., за умовами якого основний споживач зобов'язався забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених субспоживачу до використання, а субспоживач - своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в т.ч. за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії.

В п. 4.1. договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача від 31.03.2008р. № 17.1 - ен сторони встановили обов'язок субспоживача щодо здійсненна оплати за використання електричних мереж основного споживача за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж основного споживача здійснюється згідно з додатками "Порядок розрахунків" та "Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії".

Відповідно до п. 7.3 договору про постачання електричної енергії від 15.04.2008р. № 3599, розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та оформлюються додатком № 10 "Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача" до цього договору.

Наявні в матеріалах справи акти від 31.01.2012р., 21.02.2012р. та 27.02.2012р. свідчать про відключення та пломбування електрообладнання основного споживача - ПАТ "Нафтопроммаш" від електричних мереж постачальника - ПАТ "Сумиобленерго", у зв'язку із з заборгованістю по оплаті за спожиту електроенергію.

Згідно із пунктом 8.3. договору від 15.04.2008р., у разі повного відключення струмоприймачів основного споживача більше ніж на один розрахунковий період, всі втрати електричної енергії у мережах основного споживача розподіляються постачальником пропорційно до частки споживання активної електроенергії між субспоживачами, які уклали договір про постачання електричної енергії з постачальником.

Положеннями п. 3.3. Методики передбачено, що у разі самовільного підключення споживачем електроустановок, струмоприймачів або проводів до електричних мереж енергопостачальника, розрахунок вартості не облікованої електричної енергії здійснюється за кількістю днів - із дня набуття споживачем права власності на електроустановку чи права користування електроустановкою або із дня здійснення останньої технічної перевірки електричної мережі, до якої було здійснене самовільне підключення, але не більше сумарної кількості днів за дванадцять календарних місяців, що передували дню виявлення порушення та до дня усунення порушення.

Наявні в матеріалах справи акти від 20.12.2012р. та від 11.01.2013р. підтверджують факт відключеного стану електроустановок ПАТ "Нафтопроммаш" станом на 20.12.2012р. та факт самовільного підключення ПАТ "Нафтопроммаш" до енергетичних мереж позивача станом на 11.01.2013р. Також факт самовільного підключення основним споживачем встановлено Актом про порушення від 22.02.2013р.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність стягнення заборгованості за частку втрат електричної енергії лише за період з 12.12.2012р. по 20.12.2012р. в сумі 4215,84 грн., а в решті заявлених вимог щодо стягнення з відповідача часток втрат електричної енергії з 20.12.2012р. по 11.01.2013р, з 11.01.2013р. по 22.02.2013р. та з 22.02.2013р. по 28.02.2013р. відмовили у зв'язку із їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Однак такі висновки колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними, оскільки судом апеляційної інстанції не досліджено та не надано оцінки наявній в матеріалах справи відповіді Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Сумській області та Територіального підрозділу НКРЕ у Сумській області від 08.04.14р. на заяву відповідача від 14.03.14р.

При цьому судами не встановлено факт повного відключення струмоприймачів основного споживача за період з 12.12.2012р. по 20.12.2012р., і відповідно не досліджено обсяги споживання відповідачем активної електричної енергії у мережах основного споживання та визначення періоду повного відключення струмоприймачів основного споживача, що унеможливлює для касаційної інстанції висновок про наявність правових підстав для задоволення позову в частині нарахування втрат електроенергії та стягнення з відповідача 4215,84 грн. за цей період.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів вказаним вимогам не відповідають.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, а тому дійшли передчасних висновків про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2014р.та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2014р. у справі № 922/4272/13 скасувати.

Справу № 922/4272/13 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова